Побив мороз останнє листя
І дні коротші від ночей,
А десь у лісі як в захристі
Зима сховалась від очей.
Скажений вітер у тополі
Пошматував благенький плащ,
Безкарний в люті і сваволі,
Як інквізитор і палач.
І навіть безкінечність неба,
Що виростає від землі
Пробуджує якусь потребу
У затишку і у теплі.
Бо здійснює свої наскоки
Та сіє паніку і жах,
Як та орда тупа й жорстока,
Зима із лісу по ночах.
Та все в природі по закону,
Ніяких виключень нема:
Йде від народження до скону -
Іде зима, іде зима.
