Вариации на тему: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534652
Чи легко о так – піти?
І за собою закрити двері?
Які чекають долі шляхи?
Що напише вона на папері?
А чи легко вернутись назад?
Чи відкриєш зачинені двері?
Хто ти, цар чи презренний раб,
Серед створених власних імперій?
Так багато в душі питань,
Коли робиш життєвий вибір,
Якщо прагнеш – то без вагань
Відлітай у безмежний вирій!
Не шкодуй, що уже пройшло,
Просто впевно крокуєш далі,
Що таке на тебе найшло,
Що поринув у море печалі?
Просто далі іди вперед,
Не вертай, не бійся, не плач,
Не будуй на шляху запрет*
І за все ти мене пробач…
*Запре́т, ту, м.
1) Удержъ. Віють вітри в степу, запрету не мають. Н. п.
2) Запоръ. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила.
Життєва дорога складна і в кожного свою, так, як і доля.. Кожен вибирає своє рішення.. Я думаю, що щоб там не було, то треба давати людям шанс виправитися, тобто пробачати..
Гарний твір!
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за ваш змістовний відгук, Надю! Звичайно, кожен вартий і шансу, а пробачати потрібно в першу Чергу для того, хото пробачає, а не кому пробачають
увидеть человека за всем что ему суждено пройти..за болью..унижением предательством увидеть его ребенком....может только такой же человек..не бог...
а богу отпуск от нас..
тема мостов..удивительная...если это время перехода..это одно..место встречи..другое...но ведь бывают и мосты кардинальных перемен..вспомнился Ангел А Люка Бессона...пусть люди остаются мостами..на которые дорого и нежно смотрит небо...ведь это недалеко от истины..богатая рефлексия на красивый источник...
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ангел А 
у меня всегда получалось 
