Рано в полі роса спала
Чи копитом збита…
Орда чорна, ніби море,
По степу розлита.
Плаче, стогне Україна
Під ярмом проклятим,
Під турецьким яничаром
Та під польським катом.
Славні хлопці−запорожці,
Файні козаченьки,
Боронили рідну землю –
Україну-неньку.
Вірний кінь та шабля гостра,
Дзвінка пісня в полі
Не давали запорожцям
Гнобитись в неволі.
Не один там неборака
Впав на полі бою
І за віру християнську,
І за вільну долю.
Височіє серед степу
Старенька могила,
А над нею, ніби прапор,
Червона калина.
Простягає свої віти,
Листячком торіпоче,
Вітру в полі, сонцю в небі
Заспівати хоче.
Заспівати−розповісти
Про ті дні неволі
Про козаків-запорожців
І про їхні долі.
Актуально! 
