Намалюй мені літо, хатину на березі річки,
Теплий сад і гамак у мереживі листя і віт…
І стежину у трави – химерну та звивисту стрічку,
Щоб на ній загубитись на сотню чи й тисячу літ,
Назбирати б суниць, і малини червоно-смачної,
І рум'яний пиріг до зеленого чаю спекти…
Ну, а ще намалюй, як на стільчик, що поруч зі мною,
Чаювати посходяться давні дитячі світи…
Я на стіну повішу химерний пейзаж. І як тільки
Сива Північ зів'ялить останній осінній листок,
Заховаюсь у літо – зелене літепло картинки –
Й забіліє над садом пахучий і теплий димок.
Ти приходь, якщо скучиш за літом, за казкою й чаєм,
За куванням зозуль, за теплом, що спадає з небес…
Намалюй мені літо... будь ласка… я дуже чекаю…
Таємничу країну із зоряним Полем Чудес…
устроим чаепитие на грани всех миров, и, если ты готов, за горизонт события вдогонку мы за летом межзвездною кометой, с собою захватив рисунок наших див
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
