Сумує озеро укрите жовтим листям
І ліс дрімучий віти похилив.
І барви ночі стежку освітили,
До дівчини яку я полюбив.
А та дівчина гарна і смуглява
І карі очі, й серце щире має,
І усмішка завжди привітна в неї,
Як ясне сонце в небі голубім.
Люблю її і більш сказати нічого мені,
І почуття ці придушити я не можу.
І рветься серце в мене у ночі,
Як той папір в поета у руці.
08.08.2008
♦♣♠♥
Слова бувають спричиняють біль,
Останнім часом все дужче ранять.
Буквально сприймаєш їх,
Хоч вони не для цього писались.
Здавалось нічого страшного:
Ззовні така як завжди рішуча.
Поступово відтінок тендітно-рожевого
Переливається з яскравого в темно-червоний.
Очі воротять ніс,
Губи не проти відчути тепло.
Тримаю долоні у руках своїх,
Бувай!- шепоче відлуння.
18.05.14\14:45:24
♦♣♠♥
Заблукав, досить цих ігор,
Не найти вмикач в темноті.
Зазираю у крижане вікно,
Не відімкнути дверей.
І болить серце ще дужче,
І хвилює подих у морозну стужу.
Ти не бачиш і не чуєш мене.
Ти королева снів.
Задрімав ненадовго,
Казка перед очима.
Чарівні птахи на крилах несуть небачені подарунки.
Дотянувшись до них, ухопивши,
Все стає не своїм.
Чорні хмари грозу закликають.
Все тане...
І так знову спочатку. 24.04.14\23:55:43
♦♣♠♥
Про це не варто говорити,
І це не варто бажати.
Спокій хай вирує у небі,
На скронях хай не буде турбот.
О як чудово безмежно радіти
Нетривкому коханню.
О як велично не втрачати в пам'яті хвилину мрій,
Години мовчання.
Зустрічі постійно привабливи,
Завжди радий їх шукати.
Але є одне "але",
Ти їх не хочеш відпускати.
Бо можливо вони симпатизують тобі....
Табу розлуці,
Табу поневірянь.
28.04.14\12:38:09
♦♣♠♥
Промайнуло щось з боку,
За собою душу вхопило.
Не встиг повітря ковток на повні груди вігнати мов лезо.
Принишкло, завмерло на хвильку.
Крок до ілюзій тянеться довго.
Лиш дійшов, зважив усі за та проти,
Погляд підняв,
А вона в обіймах ночі.
В іншої пори року збирає фіалок блакитних пелюстки.
29.04.2014\13:36:54
♦♣♠♥
Ніжиться на сонці
Крила розправила, мов голуб.
Арфа лунає,
Як в античні часи в храмі "Венери".
Листя оливок зелені
Виблискують у її очах.
Не дивно, що я марю,
Дивлячись на зорі.
16.05.14/22:38:05
♦♣♠♥
Від вашого погляду
Соромлюсь, як дитя.
Хоч вік давно не той,
Щоб в фарбу поринати.
Ви апологет кохання,
Такого чистого,
Такого вічно-вірного, живучого.
Радію вашим перемогам, як своїм
І звички ваші стають моїми.
Потайки приміряю себе коло вас,
Хоч давно собі поклявся,
Що не ображу вас.
20.05.14\00:13:19
♦♣♠♥
Очі дивляться на мене,
Очі, їм усе відомо.
Очі куди б не пішов
І з ким не був.
Очі прикриті вуаллю,
Очі – небесні світила.
Очі як від них ховаюсь я.
За браком часу,
За браком зусиль
Повис на мотузці переживань.
Скоєно злочин,
Повітря лоскоче,
Злочинець схожий на мене.
Рух по колу п’янить сонце,
Грім у Раю ворота причинив.
Музика ночі у серці росою.
І очі перед моїми очима.
21.05.14\00:39:10
♦♣♠♥
Ваше обличчя,
Ваші уста.
Ваша усмішка,
Ваша краса.
Вам личить рожевий – ви мрійливі,
Вам пасує жовтий – ви ясні в думках.
Даєте життя новим горизонтам,
Цінуєте старість, життя не тривке.
Ви вільна, мов птаха у синьому небі,
Ви сонце в очах,
Хто на вас спогляда.
Ви – це ви,
Не варто боятись.
Не зупиняйте свій подих,
Крокуйте до вічного, до неповторного.
03.06.14\03:06:30
♦♣♠♥
Бринить душа, мов скеля стоголоса.
За ким так тяжко бідкається вона?!
Під ноги кинуте лахміття кривавим цвітом пророста.
Плюють у вічі інтелегенцій
Паршиві пси невизнаних пожертв.
Самі собі створюють проблеми
Із викидами бруду
Поглинають без лишніх зусиль.
Хто не встиг, той запізнився – девіз суворих буднів.
Різну правду вішають на вуха,
Головний цензор приспаний вином.
Задубенілі руки не втратили рефлексів
Ураз згадають навики у темнім переході.
Шукаючи кращого, рвемося до інших.
Там напартачимо і назад соромно повертатись.
P.S. : сидіть у дома, і не йдіть на Ви.
05.06.14\21:19:50
♦♣♠♥
ДОЛОЮ ЦИХ КАБІНЕТНИХ ПАЦЮКІВ,
ЩО РУЙНУЮТЬ СЛАВУ НАШИХ ПРЕДКІВ.
НАРОД ОДИН Й ЖИТТЯ НЕ ВІЧНЕ.
ГАНЬБА УСІМ, ХТО ЛЮБИТЬ ВИШУКАНО ПОЇСТИ.
РОЗЗУТИ ОЧІ ВКРАЙ ПОТРІБНО
ТЯГНУТИ КОВДРУ НЕ НАБРИДЛО?
АГОУ, КУДИ ТА СОВІСТЬ ЗАКОТИЛАСЬ,
ЩО ТАК БУВАЄ КОЛИТЬ ІНКОЛИ У СПИНУ.
ЗА РІДНИХ ПОМОЛІТЬСЯ БОГУ,
ЗА МИР ПОВСЮДИ СВІЧКУ ЗАПАЛІТЬ.
ЗА НЕБО СИНЄ НИЗЬКО УКЛОНІТЬСЯ,
ЩО ВЗМОЗІ БАЧИТИ ЙОГО ЧАРІВНИЙ ЦВІТ.
19.05.14 02:25:37
ID:
540610
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.12.2014 06:52:47
© дата внесення змiн: 01.12.2014 06:52:47
автор: Сергій Ладижинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
