О, моя ніжна, мила, о, колишня.
Ти вже пішла, і, мабуть, назавжди.
Нехай цвіте твоя життєва вишня.
Нехай не знаєш горя і нужди.
Твої шляхи запилено навмисно,
Твої кохання всі ще на зорі.
Не перекинь, дівчино, коромисло,
Не розплескай же вроду на горі.
Тобою скористатися захочуть,
Взамін не візьмеш битого гроша,
Бо тимчасові тіло полоскочуть,
Неторкнута залишиться душа.
Тепер прощай, цікаво було разом,
Навчились, посміялись, розійшлись.
Наші серця розчавлені Камазом.
В черговий раз сумісно не сплелись.
Присвячено П.О.А
