Сірі очі тихо дивились в вікно
Заплакані, зболені старі очі,
Наче побачили недалеко кіно,
Наче стояли назустріч ночі.
Стара мати вийшла на поріг
Не перший ранок тут стрічає
Сьогодні випав укотре сніг,
А вісточки від сина все ж немає.
Заплакані очі шукатимуть слід
Зморені руки спочинуть на грудях
Скільки ще виглядати їй літ?
Скільки ще питати по людях?
Зморена ненька зайде до хати
Звично засвітить свічу на столі
Їй би вже внуків в кутку колихати,
Бо довго не буде на тій землі.
Якось одного чудного ранку
У перші дні приходу весни
Очі сина впізнає на ґанку,
Чи то, може, прийде він у сни...
