Прострелена скрипка,
Поламані долі.
Розстріляна юність,
Розбиті надії.
Цього вам ще мало?
Вже годі, доволі!
Пора вкоротити імперські всі мрії.
Вбивать, руйнувати
Всіх й все без жалю.
Вам гідність і честь не властиві.
Горілку й грошей подавай москалю.
Залити б їм очі брехливі.
Вставай, Україно!
Скидай сон віків!
Пора вже пожити, як люди.
Чи в нас не лишилося вже козаків?
Ще довго терпіти глум будем?
Країна, де дух гайдамацький витає.
Де Довбуша слава
Й Кармелюка не зівя'не.
Країна, що думи козацькі співає.
Ні перед ким на коліна не стане.
І хай вороженьки
Почують слова ці.
Прозріють і нас зрозуміють.
Хоч ми і слов'яни, ми - Українці!
Які постояти за себе зуміють!..
