всі кажуть про загиблих, як про числа,
як про статистику, яку ведуть байдужі,
але у серці спражнім біль зависла,
немов без одягу стоїш в лютневій стужі.
в душі нещасній виросла шипшина,
колюча, зла і тьмою оповита.
і, як-не-як, Солдат - це та ж дитина,
але вся радість вже війною майже змита.
Солдатів тішать банки із варенням,
книжки, листи, малюнки, передачі.
хтось, типу мене, тішить їх натхненням,
хтось на колінах просить в Бога вдачі.
ми молимось, ми віримо, чекаєм,
ми знаємо, що Ви у нас найкращі!
нехай Господь Вас всіх оберігає,
і гинуть вороги у вовчій пащі.
