Подивлюсь в твої блакитні очі,
Усміхніться, зоряні, мені!
Ними я милуюся щоночі,
Їх я бачу навіть уві сні.
Що б я не писала, Україно
У віршах природа, лиш твоя!
Я, немов замріяна дитина
Ранками милуюся здаля.
Я, як квітка, що цвіте весною
Сонцем упиваюся твоїм,
Дихаю надіями й тобою,
Застиваю в образі сумнім.
Хай твоє ласкаве шепотіння,
Що цілком наповнює мене
Через все життя, стрімке сумління
Наче голос матері веде.
Та, якщо я раптом здамся долі,
Або стану жертвою біди-
Визволи з душевної неволі,
Гілками тополі захисти!
2014р.
