«Що ж, коли так, візьму торбинку снів,
Послаб вузли і насолоду відчуй у мріях.»
(Вільям Батлер Єтс)
Я свою торбу снів
(латану-перелатану)
Несу за спиною старечою,
Блукаючи дорогами Ірландії,
Які так сплетені-переплетені,
А ведуть все одно нікуди –
Точніше в Ніщо
Кожна
(А ми думали до Тари!)
Але блукаючи
Вже сто років оцими
Кам’яними дорогами
(Прямуючи зовсім не в Дублін*,
І навіть не в Балє Ахе Клях**)
На кожному перехресті дарую
Сон зі своєї торбини латаної
Дітлахам з очима синіми
(Наче небо над озером Лох н-Ехах)
З чупринами рудими
(Наче світанок над торфовищем)
Дивіться мої сни кольорові,
Мрійте як я колись
Про квіти і вітрильники,
Пло млини і водоспади,
Про королів благородних
І сиву минувшину,
Про дерево одкровень –
Ясен на горі Уснех,
Про пісню, яку співає дощ
Старому жебраку-волоцюзі...
Примітки:
* - насправді всі кам’янисті дороги ведуть в Дублін (мало не сказав «до Дубліна» - це було б смішно...)
** - скажу вам по секрету: я по оцій кам’янистій дорозі (яку проклали зовсім не каменярі і навіть не масони) все життя йду з Дубліна до Балє Ахе Клях. Але так і не дійшов...
то незвичайні подарунки... це добро, яке має дивну властивість: чим більше його віддаєш, тим більше до тебе повертається... дякую Вам за мудрість Ваших поезій
Мені здалось, що якби перекласти цей вірш на ірландську, то він був би рифмований по самі вінця. Я навіть так і зробив з допомогою гугл-перекладача і, здається, так і сталось!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ірландською мовою що не переклади все виходить якесь римоване та чарівне. Бо то Ірландія...
...Дивіться мої сни кольорові,
Мрійте як я колись
Про квіти і вітрильники,
Пло млини і водоспади,
Про королів благородних
І сиву минувшину,
Про дерево одкровень –
Ясен на горі Уснех,
Про пісню, яку співає дощ...
Дякую, Шоне! Вірші звучать дивовижним заповітом, який хочеться повторювати щодня... Довгих і щасливих Вам літ!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Сподіваюсь я ще поживу і багато чого напишу...