Якщо я не вернусь з війни,
ніхто не заридає в тузі –
вже вмерла мати, а жони
я не знайшов, немає й друзів.
Та серце жалощі не рвуть –
я підневільна сиротина,
собі в утіху, може буть,
у перемозі я загину.
Я знаю мій гіркий уділ,
багатства всі мої зі мною –
це горе з муками навпіл
і радість з думою сумною.
Так що зі світу відійду
такий як і прийшов – бездомний,
а спокій в пісні я знайду,
де тліє спогад мій невтомний.
Димчо Дебелянов
Сиротна песен
Ако загина на война,
жал никого не ще попари –
изгубих майка, а жена
не найдох, нямам и другари.
Ала сърце ми не скърби –
приневолен живя сирака
и за утеха, може би,
смъртта в победа ще дочака.
Познавам своя път нерад,
богатствата ми са у мене,
че аз съм с горести богат
и с радости несподелени.
Ще си отида от света –
тъй както съм дошъл бездомен,
спокоен като песента,
навяваща ненужен спомен.
