Отакво собі знічев’я дай, думаю, щось собі напишу. Нє, ну не так, щоб зовсім знічев’я. Я, як ото на Кавказі аксакал…Аксакал, для тих, хто не знає – це такий умудрьонний житієм дєдушко. Гуцули сказали би: дзідзьо, кавказькі горці – аксакал. А мені більше нравиться – дєдушко. Хароше таке слово. Є в ньому щось таке, наше. Так колись сказав мені біля пивного ларька на Вінницькому пивзаводі один алкоголік, перед тим довго вдивляючись в моє обличчя. Так і сказав: « Єсть, каже, в тєбє што то такоє, наше». Чим і викликав гомеричний сміх моїх друзів. Я тоді канєшно ще не був умудрьонним аксакалом, а молодим і конкретним пациком. І даже захотів, було, щоб нєгадяй отвєтіл по всєй строгості пацанського закона, але передумав. Бо прівлєкати к отвєту алкоголіческих аксакалів – ето нє єсть большая честь для пацана.
Ви пробачте, я трохи отвльокся. Я люблю отвлікатися. Поболтать на отвлічьонниє тєми, розказати пару історій з часів свої пацанської босоногої юності. Нє, ну, босоногої не дословно. На ногах у мене були білоснєжні кросовки «Adidas», пошиті по ліцензії ізвєстной германської фірми в Болгарії. «Адіки» , короче. Костюм спортивний, кстаті,тоже «Adidas» і нєхілий такий куртєц із написом «Los Angeles Kings». Не той ширпотреб, що через два роки появився на всіх базарах, а привезена із Германії Шуріком Нємцом настояща куртка. А в Германію Шурік їздив до свого папи, який служив там цілим майором і виводив совєтський, чи тоді уже руский контінгент. Настоящий Папа. А настоящий Папа не міг дати Шурікові, не всігда законопослушному, але от того нє мєнєє любімому отприску, ненастоящу куртку.
Знов я отвльокся. А хотів же просто написати, що довго думав,немов умудрьонний жизнью дєдушко і рішив розродитись мислями, рождьоними в мойом воспальоном мозгу. А мислів накопилось нємєряно. Шо устанеш ізліваться краснорєчієм. От не знаю, чи то мозг зразу був воспальоним і через те мислі такі? Чи то він воспалився від таких мислів? Так от… Кстаті…А можна, я себе буду називати «Дєдушко»?Правда, по роках я ше , здається, не дєдушко, хотя, по сімейно – родствєнних отношеніях уже да. Но двоюродний. Короче, мені льстіт себе так називати. І в кого я дозволу питаю? Сам в себе? Да. Люблю я, признаться, побалакать із розумними людьми. Ігри разума, так сказать. Кіно, до речі, колись таке бачив. Про сумашедшого математика, якому Нобелівську премію дали. Но ви не переживайте. Я не математик, хотя, може і сумашедший.
Йоперний тіатр!.. Тільки зібрався Дєдушко «ізліться мислію по древу,як глянув на часи, а там уже почті два ночі. Як співали у врємєна мого дєтства:
Рученьки, ніженьки,
Світлії очі,
Спокійної ночі,
Спати пора.
Завтра «ізольюсь мислію». Якщо вам понравилось, як пише Дєдушко всяку беліберду, то напишіть, я продовжу ( якщо не понравилось, то, кстаті, всеодно продовжу).
Може, хто щитає Дєдушка конченим і безграмотним дєбілом, то ошибається – Дєдушко окончив школу з медалью і має дві вищих освіти. Хотя не отріцаю – слєгка прідурковат.
Ну нравиться мені в такій манері мислі ізлагать. Нравиться і всьо.
думала-думала щоб то таке почитати, аби свої тучки розвіяти і опа - в яблучко! Я просто молодець, що вашого харизматичного дєдушку знайшла: читала і по-дурнуватому шкірилась сама до себе не зна чого... Хоча, чому не знати чо - знаю - бо "нравіться і всьо!"
(..шкода тільки - я знов спізнилась - ви вже певно і цього персонажа "проїхали давно"..)
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, племінничко, що не забуваєте дядька . Та ні, не проїхав... Просто, я не встигаю достатньо рівномірно "продвигати" всі напрямки своєї ну дууууже скромної творчості Тут якраз продовження будуть... Я радий, що Вам подобається
Оце такої. Ви- різноплановий індивід, пане. А Ваш Дєдушко мені нагадав одного чоловічка, який сидів у центрі міста на лавці і розмовляв, сперечався сам із собою. І був від того щасливий. Ні негативу, ні співчуття він не викликав. Йому можна говорити, що хоче і не треба боятися когось образити. Свобода думки і слова
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Ви навіть не здогадуєтесь, наскільки я різноплановий
Посполитий, я підозрівала, що Ви странна лічность, но шоби настілько...
Але мені дуже понравилось. Пишіть далі. Ваш воспальонний мозг видає справжні шедеври.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро вдячний, пані Любо, за Ваш відгук (Як бачите,Дєдушко і щирою українською вміє "ізлагать" )
Оце такої. Ви- різноплановий індивід, пане. А Ваш Дєдушко мені нагадав одного чоловічка, який сидів у центрі міста на лавці і розмовляв, сперечався сам із собою. І був від того щасливий. Ні негативу, ні співчуття він не викликав. Йому можна говорити, що хоче і не треба боятися когось образити. Свобода думки і слова 
(Як бачите,Дєдушко і щирою українською вміє "ізлагать" 
Промовчу, читаючи продолженіє 
Зацікавив, карочє 
