Восени.Я чекала вас.
Бiля скверу,бiля старої лавцi
останнiй лiхтарик погас,
Мов у нетямi й гарячцi.
I пiрнути до краю в останiм
дощу,
I нiхто не вiднiме цю силу.
Наостанок свiй подих вустам
залишу...
Я так довго,так довго горiла.
I пiрнути до краю в морськiй
глибинi.
Чому свiт настiльки жорстокий?
Я люблю вас так сильно,
А ви мене - нi!
́Вам з любов'ю друже мiй кароокий.
