Я поет і я зброї не маю.
Але маю щось більш, аніж це.
Мені дано писати, бо правду я знаю,
Моє серце іншим надію несе.
Я поет і я пишу, що думаю.
Заборонені теми, Україна , війна.
Про Росію, катів тих, що глумляться.
Хоч при цьому любов є лиш тільки одна.
Я люблю Україну, не боюся сказати.
Хай образливо кажуть за нас, як бандер.
Тут моя Батьківщика, рідні батько і мати.
Тут Шевченко, який теж за правду помер.
Я поет і я пишу для свого народу.
Україна - єдина і тут річ не про Схід.
Я люблю Україну! Цій любові нема переводу.
Крізь такі окуляри, українські, дивлюсь я на світ.
Я поет і я можу ще довго писати,
Хоч красу України неможливо списать у віршах.
Я дякую Богу, що я тут живу і лиш тут я готова вмирати.
Україно, до тебе любов не зітре навіть час.