Її душа кричить, голосно волає
Від себе самої вона стрімко тікає.
Втратила сон через переживання
І заливає спиртним моральні страждання
Вона не ледаща, а досить талановита
У житті свому може, любі двері відкрити
Їй ніхто не потрібний, а самій їй так важко
Вона це розуміє, та довіритись страшно...
Вона маску оділа, а себе заховала
Про свою особистість вона часто мовчала
Стрес для неї буденність , нам то не зрозуміти
Хоче зникнути з світу, в далечінь полетіти...
І вдивляючись в небо захотіла курити
Та нема сигарет, вона кидає палити.
А її манять гори одинокі, високі
Вона прагне жити, не в цьому світі, а збоку...
