Махмуд Дарвиш (Палестина)
« До читача»
Чорні лілеї у серці моїм,
А на вустах я побачив лиш гнів.
Вас запитаю: « З яких різних місць
Хрест гніву і люті посилює міць?»
Печалям своїм присягнув я давно
І поневірянням зробив перший крок,
Руки мої – це і лють, це і гнів,
Гнів разом з люттю у очах моїх.
В жилах кипить не кривавий потік,
А гнівом насичений з люті той сік.
Тож не чекай, ти від мене читач,
Байок порожніх, я прошу: «Пробач».
Більше не буде веселих пісень,
Лють лиш клекоче кожен мій день.
Як знайти вихід, бо хмари повсюд
Тоне в піску поневолений люд.
Гнів поневолив душу мою:
Гнів – джерело і спокути й вогню.
*****
Махмуд Дарвиш (Паоестина)
"Читателю"
Черные лилии в сердце моем,
А уста пылают огнем.
Из каких немыслимых мест
Ты пришел ко мне, ярости крест?
Я печалям своим присягнул,
Я навстречу скитаньям шагнул,
Гнев и ярость – руки мои,
Гнев и ярость – глаза мои,
В жилах кипит не крови поток,
А гроздьев гнева яростный сок.
Так что не жди, о читатель мой,
От меня болтовни пустой
И веселых песен не жди –
Ярость бушует в моей груди...
Безрассуден удар в облака,
Глупо биться с грудой песка,
Я разгневан – гнев душит меня:
Гнев – извечный источник огня.
