Вітре, передай привіт квітневий
Тій, котра приборкує вогонь,
У котрої клени, наче леви,
П’ють росу з оливкових долонь…
Передай трембіти клич ранковий
Зо самого серця гір Карпат
Тій, котра оздоблює підкови
Каменями в тисячі карат…
Тій, котра жене хмарин отари
По небесних луках голубих,
Ловить на невидимі радари
Космосу найменший видих-вдих…
У котрої Всесвіт за дверима –
Говір лісу, древній, гомінкий!..
Тій, котра вплітає зорі в рими,
Промені і зливи у рядки…
Вітре, передай весни цілунки
І квітневі пригорщі тепла
Тій, котра у мідні обладунки
Сонця власне серце одягла…
Передай роси дрібне намисто,
Згусток неба – чистий, мов топаз!
Хай їй буде світло і врочисто
На душі у цей квітневий час…
кажуть, нема нічого нового під сонцем. і під місяцем нема. і вже всі слова вимовлено, і вже про все розказано.
а ви такою чистою - і куди топазам холодним! - росю поезії душу підживити можете, так до слова, до простого слова приворожити!..
у вас вірші - як камені дорогоцінні огранені. або дідусь ювеліром був, або мама у життя - до безмежності закохана була, коли вас під серцем носила!
буду на лінгво-терапію до вас приходити, чи потайки, чи в яв, як забороните
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Касьяне, щиро Вам дякую за таку теплу відозву на адресу моїх віршів! Зворушили мене... Це неабияк надихає! Заходьте, завжди рада таким приємним гостям!