Це була невипадкова зустріч, невипадкове знайомство і врешті решт невипадковий вечір. "Все було так,як мало бути"(В). Бо як тільки вона ступила крок на тротуар і підняла очі уверх, зразу помітила його. І щось в середині(чи це було серце, чи інтуїція) підштовхнуло до досить таки самовпевнених слів: " Я сьогодні поїду з ним! "
Не було ні повільного танцю, ні легкого флірту, ні обміну номерами для подальшого "нетелефонування", як це зазвичай буває, всього лиш раз зустрілися незнайомими поглядами. Тільки от внутрішній голос не давав спокою: "Я сьогодні поїду з ним". Ні, це не було кохання з першого погляду,а щось незвичайне і непідвладне законам природи.
Опівночі, коли зазвичай у банальних казках руйнуються чари, все лиш починалося. Вони невипадково опинилися поряд,чи можливо в силу дії її пильного погляду, чи його зацікавленості в прицільних очах, але таки переступили межу інтимної зони і познайомилися. Він зігрівав її долоні, а потім міцно взяв за руку і відвіз додому.
І саме в той момент вона відчула сильну внутрішню безпеку в цій незнайомій руці,нізащо не бажала ,щоб ні на секунду відпускав. Вона не шукала цьому будь-яких пояснень, просто була щаслива, як ніколи. «Все було так,як мало бути»(В).
Ні, це не було кохання з першого погляду,ні, тай не короткочасним, шаленим, пристрасним, захопленням. Тоді що?Але тільки те,що це було відчуття спокою, довіри, ніжності і домашнього затишку,вона зрозуміла з одного дотику. Таке важко відчути до незнайомця. А вона зуміла. Бо то була невипадкова зустріч, невипадкове знайомство і зовсім невипадковий вечір. «Все було так,як мало бути»(В).
Тепер він знав, як все було насправді.
