Ніхто не знає,
Де хата вовча.
Вони не скажуть,
Але й не змовчать.
Лукаво глянуть,
Залізуть в душу,
На серце стануть,
Щоб далі рушить.
І, мов усмішка,
А зуби - в стичці,
Приязність трішки
Тремтить на личці.
І я б втікала...
Але не знаю,
Чи не натраплю
На вовчу зграю.