В затиснутий простір
Напихаються жильці.
В ліфті новий постер,
В квартирі замало стільців.
Сюди два рази не зайти,
Щоб хтось не втік і не прибіг.
Тут чотири звичайних кімнати,
Можна лише гадати, хто де приліг.
Адже налічити можна душ дюжину
І жодна не позбавлена історії.
Терплять, зживаються і потребують віддушини,
Власного острову у водах Океанії.
Одні епізоди довші на роки від інших.
Ось цих, наприклад, не пов’язує ніщо,
Але за дітей для людей нема оков міцніших.
Сину не любити батьків буде за що.
І навряд дуже добре зростати
У квартирі своїх батьків,
Не маючи окремої кімнати,
Коли стукнуло понад десяток років.
Четверту кімнату займати заборонено,
Тому всі тісняться в інших трьох.
Тут чомусь так заведено,
Що можна приймати майже всіх.
Всіх, хто так чи інакше знайомий,
Вміє чемно вмовити, домовитись,
Чи улесливо впевнити, що хороший.
Таких потім неможливо здихатись.
Все мирно і буденно,
Зовсім не самотньо.
Не прогав черги у ванну,
Їжу ховай спритно
Або пригости нею тарганів.
Не вмикай вночі на кухні світло,
Бо жоден з тарганів будити не смів,
Коли біля тебе гуляв непомітно.
Багатоповерхові багатоповерхівки,
Квартири мало- і багатокімнатні,
Кілометри труб, кабелів, провідки,
Стають квартирними колись хатні.
Масштабні типові забудови
Проростають та ширяться,
Пропонуючи різні умови,
А гроші в кишенях не водяться.
Це ж ще не задрипана комуналка!
І не, такий же самий, гуртожиток!
Благо. Але колить, наче в око скалка,
Краючий вид жебруючих на прожиток.
06.04.2015. Кйв, чрв.-хм.
\PzN/.
