Однією рукою ламав всі можливі правила,
А інша фортуну голубила по крилу.
Та обставини в кілька кроків його обставили,
І тепер він засі́паний палить під «Реддісон Блу».
Тонкослізний мій шлунок стискає від запаху диму,
Не перетравлюючи шкідливих звичок.
Та я підійду до нього й скажу: «Ходімо,
У сьогоднішній шторм я коло твоє рятівниче».
З того часу його я порівнюю із шоколадом,
Гірко-чорним з відливом усіх дев’яноста відсотків.
Хоч спочатку він змусив рецептори перестраждати,
Трохи згодом мій тиск підійняв до міцної сотки.
