За натхнення дякую Цигановій Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584499
Я вийняла із себе на папір
її по краплях літер, як по нотах.
Вона пручалась і просила крил
не від кутюр, а так, щоб для польоту.
Вже на папері сплутались слова,
їх ручкою паровано намарно,
але вона жива, іще жива,
хоч кровоточить римами і марить…
Я зважуюсь на спробу: мов хірург,
згинаю аркуш по діагоналі,
уздовж і впоперек – душа у небо пурх!..
журавликом… зі складок орігамі…
не виймайте! не руште і так всіма колоте, торкане і бите! чи то словом, чи поглядом, чи думкою образливою - не виймайте із того сховку її, малу птаху, зіткану із слів-літерок таких, з чуттєвості правди і делікатності добра, - не руште і не відпускайте далеко, ви з нею у парі - красиве поєднання!
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
інколи краще випустити на волю, бо може все рознести, аби вирватися... дякую
...и воздушно...и стремительно...и отчаянно...и - ............ 
навзаєм 
