Брати.
Щоб кров’ю Своєю нас освятити,
Постраждав поза брамою Він.
Щоб краще усе могли уявити,
То наругу Його понесім.
Бо аж до крові ми ще не страждали,
Не втирали скривавлений піт;
Ми тільки серце Ісусу віддали,
Ввійшли в кровний із Ним заповіт.
Вже тепер ми Його, Божії діти –
Нас достигла Свята благодать.
Хай люди почують у цілому світі:
Дар спасіння Бог хоче їм дать.
Ісус нас кличе Своїми братами
Перед нашим Небесним Отцем.
Та й буде тепер назавжди Він з нами,
І, як сонце, засяє лицем.
Первосвященник і Цар наш навіки
Духом Своїм в мені Він живе –
Більшої в світі немає потіхи.
Наш Господь вже на хмарі пливе!
