Вона ще не знала всіх наслідків тої весни,
Що так плідно Блідою поганкою вродить,
Як віддано й вперто ти якір чужий не тягни,
Він рано чи пізно тебе у водоймі потопить.
А знаєш, таких нас на дні вже достатньо багато,
Тут добре, по-своєму, тільки не звично у тиші,
Нема куди бігти щоранку й завжди не встигати,
Таргани не їдять твій сніданок, не бігають миші.
Не ходить метро, і не треба купляти жетони,
Тут не міряють відстань і час у зеленій валюті,
На стіни ніхто не повісить Марії святої ікону,
І без ідолів добре живется в підводній каюті.
Тут немає чужих кольорів для спільної гри,
На шаговій дошці присутні лиш білі фігури,
Що ходять встановлено черзі - оди через три,
І кожен їх зроблений хід це нова процедура.
Ти голку засовуй все глибше у випуклі вени,
Це вбивство ніхто ж не розгляне як злочин,
Скільки свідомих гравц́́́́́ів вже забрали з арени?
Шановні, це та ж сама гра, змінився лиш почерк!
́́́́
