Світ знає, що ти спізнився
згорівши колись від любові,
лиш, вона не знає, що змінився,
і розуміє іншого з півслова.
Цілує губи стираючи сліди колишні,
вперто кине погляд до неба голубого,
не підпустить до себе колишніх-ближніх,
адже, не бачить там нікого.
Минуле б'є голосно спогади,
вірячи, що колишнє можна повернути,
коли, знайшов в людині Бога ти,
і хочеш з плеча змахнути.
Та, світ , не знає, одного.
Маленьку істину - великий секрет,
десь, чекає тебе інша дорога,
десь, зачекався рідний силует.
