давайте забудемо
про замучених
давайте забудемо про убитих
давайте про все те забудемо
від чого болить голова і серце
і те від чого вони потенційно будуть боліти
давайте… забудемо
про тих хто помер від голоду
про тих хто життя віддав за наше майбутнє
і майбутнє наших дітей –
забудьмо!!! бо
це так боляче ПАМ’ЯТАТИ
бо взагалі
навіщо нам пам’ять (магніт болю)
давайте відречемось від пам’яті
тричі (щоб бути певними)
давайте забудемо
матері забудуть про біль під час пологів
(а разом з тим і про відчуття материнського щастя)
закохані забудуть про біль завданий коханими
(але й про найщасливіші миті
і про саме кохання)
щоб НЕ ДАЙ БОЖЕ не відчувати болю
давайте забудемо
давайте про все те забудемо
від чого болить голова і серце
тоді голова не болітиме
а серце…
серце?
ой! а де ж ми його залишили?...
Поки людину щось болить (тіло чи душа), доти вона себе відчуває живою! Тому давайте не забудемо! 
