Одною квіткою земля бідніша стала
Одною зіркою багатші небеса...
Й звучить невчасно: "Спи собі сама, кохана
...Але дивитись на небо не одна"
Мовчиш півроку, ні... так то не чуєм ми
Немов і сам ти за собою у скорботі
Півроку пишеш, щоб послухати прийшли
Можливо зараз ти якраз в роботі
Півроку вже як топиться мерзенна думка
Й із трепетом виласкує її злий фатум
Невже ота душа не варта поцілунка?
Від янгола хранителя... й сховатись
Коли закрив ти очі - наші враз ожили
Промив їх ледве стерпний дощ сльозами
Півроку в своїм небі між чужими
І хтось поволі загляда на каву
І Бог не слухає "попсові" ритми точно
І в Царстві теж нікому то не треба
Сьогодні твій концерт і підуть наші хлопці
І зірветься оваціями небо
