Що заставляє люба твої очі
світитись щастям і горіть вогнем,
такого незгасимого кохання?
Що сил дає та досі надихає,
любити світ і бачити людей,
приймати їх і завжди пробачати,
і жити дальше попри всі печалі,
та дарувати усмішку свою
усім хто біля тебе поряд є,
хто має радість добре тебе знати?
Мені ж уже ніяк не розгадати
звідкіль береш життєву силу ти.
Нехай це буде лиш твоїм секретом.
Я ж все вдивлятимусь в своєму здивуванні,
в очей твоїх непізнану чарівність.
Де і понині бачиться усім
світіння щастя і вогонь кохання …