Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі. Ліна Костенко
На узбіччі життя плаче скривджена Правда, забута.
Шелестіння купюр ошелешило поклик її.
Заґратована Істина квилить-волає у путах,
Не мовчить бідолашна, хоч б'ють безпощадно киї.
Та слова набувають нестерпно-нудотної суті
І у вуха пливуть, не вартуючи ані гроша.
Певно, люди направду до краю, до решти зіпсуті,
Якщо ради наживи сумлінню дають відкоша.
Не для того поклали життя! Не для того достоту
У безумстві радянщини вбиті і Стус й Івасюк,
Аби нині топтали Тебе вже свої ідіоти
І скидали жорстоко у море терзання та мук.
Але Ти не ридай, за лаштунки відкинута Правдо!
Бо жахіття мине і пройде ця воєнна доба.
Зрозуміємо, врешті, що Нація Волі - не стадо,
І брехню за волосся прив'яжемо ми до стовпа.
Ти не ридай, за лаштунки відкинута Правдо!
Бо жахіття мине і пройде ця воєнна доба.
Зрозуміємо, врешті, що Нація Волі - не стадо,
І брехню за волосся прив'яжемо ми до стовпа.
Улянко, Ви, як пророк. Обираю.
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, пані Ганно, звісно, хотілося би бути пророком, щоб врешті так і сталося! Сподіватимемся на краще!
Ви, пані Уляно, торкнулися такого глобального питання, що потрібно ставити самовар двохвідерний і сідати з Вами дискутувати. Це якщо вникати у нюанси.
А якщо коротко - звичайно, Ви праві, немає у багатьох із нас почуття власної гідності і відповідальності за долю нащадків. Тому - спасибі за вірш - і удачі нам всім у прозрінні!
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
