Іду, скрипить сніг під ногами.
До долу падає на слід.
А вітер нібито руками.
Мене штовхає в спину вслід.
Я далі йду закривши шапкой вуха.
Розправив теплого кожуха.
І ледь передвигаю ноги.
А сніг мете, ним замело дороги.
Згадав, не давно тільки ж було літо.
І пожовтівше в полі жито.
Духмяний запах диких трав.
Ідучи теж їх пригадав.
І там де було тепле літо.
Тепер все ковдрой білой вкрито.
Земля, дерева тай кущі.
А біля мене ні душі.
Сховались люди в теплих хатах.
Відпочиваючи в кімнатах.
Лишь вітер слід мій замітає.
До хати теплой поганяє.