Стежини сходяться в одну,
І русло змінюють річки́.
Проміння знищує пітьму,
У вирій вже летять пташки́.
Та дні минають непомітно:
Навчання, дім, навчання.
Та раптом запалало світло,
До мене знов прийшло кохання.
Без дозволу,без докорів й питань,
Із мудрістю його я зупинила.
Бракує ласки,щастя і зізнань,
Я їх давно в минулому лишила.
Та раптом сон мені наснився,
Що книгу я не дописала.
І лебідь білий там з'явився,
Якого так давно кохала.
Він підлетів до мене стрімко,
я вмить відчула смак надії.
І полетіла пісня дзвінко,
Про те,що здійснюються мрії...