Повіяло легеньким смутком
Із запахом рум'янку,
Того, що ріс в бабусинім подвір'ї,
А ще - грибами,
Що збирали спозаранку
І полем, що буяло різнотрав'ям
Поміж розораних городів,
Із вогнищ вітер ніс
Запах горілих шкварок
На паличках й печеної картоплі,
Земля суха, гаряча
І з піском засохле жабуриння,
А ми босоніж в тих пилах
Закопували ноги загорілі,
На копанках в рядок
Хлопці котам ловили рибу,
А зараз тільки бур'яни й розор -
Воно таки й не диво
Пройшло дитинство,
Що не знало бід
Й було таким щасливим,
Бо півника солодкого
Дали в післяобід за те,
Що був не вередливим
