Лагідно в вікна дивиться осінь теплими днями,
Вітром шепоче, вицвіле листя стелить під ноги.
Веселі птахи поки радують серце піснями,
Збираються в зграї, готові летіти в дорогу.
Життя пролетіло мов спалах, що було то було,
За спалахом темінь, спалах завжди засліплює зір.
Вже час притуляє до скроні засніжене дуло,
Та за всім цим день судний прийде, хочеш вір хоч не вір.
Очі вдивляються в далеч, дальше лише небосхил,
До нього збігають дороги, як ріки до моря.
До нього приходять всі ті хто вже геть вибився з сил,
І завжди за ними приходять всі ті, що десь поряд.
2015р.
