Я до болі у серці люблю Україну,
Бо купаюсь в її неповторній красі.
Та молюся за щастя для неї щоднини,
Щоб у дружбі і мирі жили тут усі.
Я любов до землі відчуваю клітинами
Свого серця,що б’ється у мене в грудях.
І летить вона піснею понад долинами,
Наче в місячнім сяйві нескорений птах.
В нас до сонечка горнуться трави і квіти,
Мов до рідної неньки її немовля.
І радіють,тріпочуть листочки на вітах,
І пливуть-колосяться пшеничні поля.
Сірий жайвір дзвенить у небеснім просторі,
Розсипає довкола безцінний кришталь.
Виграє на світанку смарагдами море,
А зірки кличуть всіх у незвідану даль.
Я любов до землі залишаю онукам,
Найцінніший дарунок,що маю сама.
Щоб душа їх ніколи не знала розпуки,
А на рідній землі квітувала весна.
Хай рясніє плодами червона калина,
Не змовкають довіку в садах солов’ї.
І цвіте барвінково моя Україна,
Бо ріднішої в світі немає землі.
