В часи святкових днів чудесних,
Коли всі хочуть щастя й чудеса
Прийшла до нас сіра розруха
Й заполонила сині небеса.
Прийшов туман, окутав всю округу
Своїм малесеньким сірим дощем.
Я заблукав, ходжу по-кругу.
Потім сховавсь, як зайчик під кущем.
Скажи мені, що тобі треба?
Навіщо в гості завітав?
Прийшов до нас - спустившись з неба,
А я в тобі, як в лабіринті заблукав.
Ти вже не день, не два - роками,
Від сонця нас загородив.
Були дітьми - стали батьками,
А дощик, як тоді, все лив і лив.
Не бачим ми нічого - все в тумані.
Забули ми, як сяють зорі й небеса
Ми живимо немов в капкані,
Все сіре, вже не знаэм що таке краса.
Піди! Кричу тобі, тебе благаю!
Дай з сонцем нам хоч рідко та пожити,
Бо сонце - навіть я у снах чекаю
Всі в смутку ходять але треба і любити.