Щоденно мрячить дощ, хоча й зима. Мороз так рідко на світанні у вікна зазирає крадькома, після обіду знову сонце сяє, немов прийшла весна – на сніжний грудень марні сподівання...
Вже скоро Новий Рік, за ним Різдво і Водохреща… Невже не буде снігу і морозу? Щодня читаю, як молитву, синоптиків прогнози...
Яке ж то свято, коли дощ диктує нам погоду, і де зробити святий хрест, якщо не буде льоду? Невже прийдеться освятити без традиційних ритуалів в річці воду?
Які ж розваги без санчат, без Баби снігової – все що ми маємо сьогодні, це аромати мандаринів і свіжий запах хвої…
Оголена земля чорніє смутком, дощами змучена й потріпана шаленим вітром. Похмуре небо кольору металу - холодне й непривітне...
Мовчать зажурені і кострубаті силуети в лісі, а на даху в старій хатині горобці, як квочки, набундючились у стрісі..
Завмерли всі в чеканні дива: старі і молоді, і дітлахи й малеча, що принесе зима, як подарунок, лапатий сніг у Новорічну ніч і на Свят-вечір…
Так вже хочу морозця... Оця моква уже набридла - з хвороб не вилазимо...
Поділяю Ваше хвилювання!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Перший сніг володіє такою ж потужною магічною силою,як і перший весняний дощ.
Зимові замовляння на сніг несуть в собі величезні запаси позитивної енергії"
