Люди ті ж приміщення. Починаючи з дитинства і перших "закоханостей" ми "входимо" і "виходимо" з них так, ніби це звичайнісінькі грудки цегли, пусті стіни, після яких залишаються лише спогади і зрідка відчуття.
Є "люди - готелі". В них ми поселяємось на відпочинку в іншому місті, або ж знімаємо номер, коли у своєму ліжку ночувати несила. Тут грає роль якість послуг, кількість зірок, відвідувачів до вас, і, якщо залишитесь ще на добу, чи не прибере добросовісна обслуга, щось важливе вам.
Є "люди - гуртожитки". Тут кілька варіантів: ми або поселяємось в них, зазвичай під час навчання у виші, або періодично навідуємо друзів які там живуть. Це принципово різні стосунки, спільне лише одне - юність, а от наша чи "гуртожитку" зовсім інше питання.
Є "люди - орендовані квартири". Тут теж не все просто. Ми знімаємо її або одині, або з кимось. Це теж частіше відбувається через початок навчання і грає важливу роль той факт чи за нас платять батьки, чи ми паралельно працюємо, аби забезпечити своє "проживання". Але повернемось власне до явища: коли ми орендуємо разом з кимось, це звісно весело, але з часом таке сусідство набридає, адже певні вчинки і риси починають дратувати і ми усвідомлюємо всю ілюзорність "своєї власності".
У випадку неспроможності "платити" вчасно, ризикуємо з'їхати з неї і бути заміненими кращим орендарем.
В разі коли орендуємо самотужки все ніби простіше - поки в ній комфортно, доти і живемо. Тут інша проблема: як тільки нас звільнять, завершиться навчання, або "власник", раптом, захоче поселити в ній когось "свого" ми попрощаємось. Хоча такі стосунки, часто, тривають роками.
Окремої уваги заслуговують"люди - горища - підвали - гаражі - прибудови - балкони".На перший погляд вони займають зовсім незначне місце в нашому житті. Та все ж звертаю вашу увагу на їхню потрібність нам.
Перш за все, ми скидаємо туди весь мотлох та непотріб, який все ніколи/шкода віднести сімтник,чи зовсім знищити. На крайній випадок там можна заночувати, втекти від набридливого гамору на кілька годин, заспокоїтись, подумати, ще раз перекласти мотлох.
Особливої уваги заслуговують горища й балкони з гарним краєвидом. Тут все залежить від стилю будівлі, розміру вікон, відкритості й розташування. Цікавим є те, що при бажанні цей балкон чи горище (а інколи ще й підвал), можна прибрати і облаштувати під місце для пиття чаю й читання книг. Такі куточки потрібні всім.
Наступний тип - "люди - квартири, в яких ми живемо перед купівлею власної". Такі стосунки часто тривають кілька років. Звісно, нам ж потрібно придивитись, зважити всі "за" і "проти" і назбирати достатньо коштів,адже власне житло - дороге задоволення.
В цьому є певний шарм. Така квартира, є чи не першою спробою самостійності й самоствердження. Адже ви вже завершили навчання, маєте відносно стабільну заробітну плату й певно задумуєтесь над створенням власної сім'ї, але все ще насолоджуєтесь "волею". Напевне тому, саме з цією квартирою пов'язано так багато спогадів. І оскільки такі стосунки переживаються у період 20 - 30 років, то це і гулянки, і дуркування, і пошуки себе, і безсонні ночі проведені за розмовами й не тільки, і мрії, багато мрій..
Чимало того, що пізніше згадується з посмішкою й певним замилованим соромом відбувається саме тоді. Це чудовий час.
"Люди - приватні будинки" або "сімейні гнізда" говорять самі за себе. Цим приміщенням може стати будь-яке попередньо згадане, але частіше воно зовсім інше - "нове". В ньому ви все облаштовуєте разом з кимось, з огляду на ваші плани, вподобання та фінансове становище. Тут має значення розмір, зручність, розташування, кількість кімнат. Важливим є те, чи хочете туди повертатись щовечора після роботи, які почуття, емоції, думки у вас виникають перебуваючи там, а головне, що ви відповісте на питання: "Чи хочете ви прожити в ньому решту життя?".
Особливими приміщення є, ті на які ми дивимось із захопленням, в які так жадаємо зайти, але чомусь не робимо цього. Ніби і час маємо, і рішуче налаштовані й треба лише постукати, це ж так просто (!),та знову повз. Ці будівлі, на які, здавалось, не мають впливу ні час, ні погода, ні люди, завжди як щойно спорудженні чи після капремонту. Ми на них лише дивимось, захоплено милуємось і не заходимо.
Є "люди - замки": міцні, величні, розкішно облаштовані, з безліччю цікавинок які так і манять. Бути власником цього замку, значить бути власником всього.
Іронія в тому, що ці замки часто самотньо пустують і десятиліттями чекають свого господаря. В ідеалі ним має бути справжній король чи особа, яка по праву крові повинна жити там. Але здебільшого його "купують" якісь дядьки з комплексом Бога, роблячи цю грандіозну споруду своєю іграшкою та засобом для хизувань. Сумно, та цей замок в таких умовах втрачає свою суть, стаючи збільшеною версією лялькового будиночку. В крайньому випадку пустує так і не дочекавшись достойного власника й повільно перетворюється, спершу на запилений музей розкоші, а потім і зовсім стає руїною: місцем паломництва туристів і цікавих до пригод дітей.
Ще, є такі "люди - лікарні" і "поліцейські відділки". В останніх ми або працюємо, або підозрюємось у скоєнні злочину. Часто це каторга і сором в обох випадках. Якщо комусь і до вподоби "карати винних", то завжди бути звинуваченим і покараним - ні, принаймні не привселюдно. У зворотньому це вже клініка.
Що ж до "лікарень", то вони чимось нагадують "балкони" - туди ми теж заходимо ненадовго. В іншому ж, це зовсім унікальні споруди від спілкування з якими ми беремо те, що інші нам дати не можуть. Ці будівлі нас лікують. Ми заходимо в них коли стає зовсім кепсько і ніхто більше не може врятувати.
Зовні вони часто непримітні, інколи навіть відлякують, але безперечно необхідні кожному. Це, мабуть, чи не єдині споруди яких шкода.
Хто ж полікує їх?
Відмінність приміщень від людей в тому, що останні здатні за бажанням змінитись, а перших, в глобальному, можуть змінювати лише люди, живі. Хочу зауважити, що не варто обурюватись, якщо раптом хтось назве вас "готелем", а не "замком" яким ви себе вважали. Для різних людей ми граємо різні ролі: для когось ми "омріяний будинок", а комусь і для "балкону" не потрібні. На це варто не ображатись, а сприймати як гру, правила якої підлаштовуються під гравців.
ID:
630980
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.12.2015 00:04:24
© дата внесення змiн: 24.12.2015 00:04:24
автор: Кіт
Вкажіть причину вашої скарги
|