Ми зустрілись лицем до лиця
Був старим ти, а я - молодою.
Не вбачала в коханні кінця,
А ти просто погрався зі мною.
Заточив ти мене, як в бою,
За ворожі колючії грати.
Ошукав ти дівочість мою
І, ошукану, кинув ридати.
Кінця-краю немає сльозам
І не видко за хмарами неба,
Нема краю брутальним словам
З яких ти збудував своє „его”.
Зранку снідав моєю красою,
Вдень обідав пелюстками віри,
Ввечері ти втішався любов’ю,
І всю ніч доїдав мої сили.
Я повстала із честю в руках,
Пов’язала в клунок моє горе,
В нього я загорнула і страх –
І хотіла закинути в море.
Та вчепилося горе в клунок,
Наче ти пазурі в мою душу.
Я на горе поклала вінок
Й поховала з тобою, бо мушу.
Знаю, в серці ростиме полин,
Та не довго, бо віра не в’яне,-
Із любов’ю прийде Той Один,
Хто замінить бур’ян на троянди.
