А пам’ятаєш як з колиски,
Колись, я випав, був малим?
Як бачиш в користь ті відблиски…
Навчив писати серафим!
Люблю тебе, моя сестрице,
В житті моїм дороговказ.
Моя лебідко – білолиця,
Тебе, я згадую щораз…
Коли в душі печуть печалі,
Необережно хтось ранить,
Коли згадаю дні бувалі,
Пече у грудях і болить.
Моя сестричко сизокрила,
Сивенька горличко моя.
Мене ти пестила, ростила
На ноги змалку підняла.
Щоби ніщо не зупинило,
Щоб брав пороги й висоту.
Вливала впевненість і сили,
Як старша наша по життю.
Я щиро вдячний тобі сестро,
За те, що винянчила нас.
Зимовий вечір із оркестром,
Зіграє хай тобі романс.
Як наймиліше згадки – сагу,
Твій брат кладу тобі до ніг.
Усю любов свою й повагу
Для тебе рідна приберіг!
Тепло та щиро! 
Многії твоїй сестричці літа та всякого життєвого добра! 
