На галяві ріс лопух,
В нього вигляд пречудовий:
Мав зелений капелюх,
Угорі квітка бузкова.
Він до мальви залицявсь,
Їй підморгував лукаво,
Навіть сватів засилав,-
Повернулись з "гарбузами".
Недалеко терен цвів,
Пелюсточки ніжні-ніжні,
Як співається у пісні.
З розуму цим мальву звів.
Не лякали колючки
Ті тернові мальву-ружу,
Й терпкуваті ягідки,
Бо його кохала дуже.
Терен гордий день у день
Квітоньку ж не помічає.
Дуже часто й між людей
У житті таке буває.
