Життя , наше земне - це короткий відрізок часу, який даний нам Богом на цій землі.
Життя вічне . Життя — це любов , а любов це Бог.
Ми живемо , виконуємо Його волю , сповнюємо Божий план , радіємо життю, народжуємо та виховуємо дітей , займаємося улюбленою справою .
І коли цей короткий відрізок закінчується Бог кличе нас назад.
Ми не помираємо , ми повертаємося у вічність . От і настав момент коли Бог покликав у вічність Віру Іванівну не просто хорошого педагога а людину з великої літери.
У школі вона навчала дітей не тільки спорту , а й прививала любов до занять .
Діти любили її вони відчували добре жіноче серце та тепло яке вона випромінювала.
Шлюб Віри Іванівни та Володимира Івановича є ще одним великий доказом того , що любов не живе три роки . І цей шлюб укладений на небесах . Найбільшим дарунком якого є діти та внуки .
Вічна пямять.
Баранецька Оксана – учениця 24 школи.
