Байка.
Ходить лісом Муза й плаче:
Ніби я й не я, неначе…
Обскубли вже мої крила…
Що ж я, люди, вам зробила?
Я натхнення вам давала
І на крилах піднімала.
Всіх здіймала аж за хмари,
І гасила людські чвари:
Щоб ви серцем говорили,
Зла і бруду не носили,
І кохало щоб серденько
В мирі, в радості, тихенько.
Поробились всі поети,
Мчать, як в космосі ракети.
Всі скубуть і роздягають –
Встиду й сорому не мають.
Не русалка ж я Поліська,
Але ходжу ось – голіська!
Люди, змилуйтесь – благаю.
Я ж бо вас не ображаю.
Голу виставили – сором!
І витріщуєтесь збором!
Люди добрі, схаменіться!
Хто напився, – тверезіться!
Будьте газди в себе в домі,
Щоб не згинути в Содомі!
Заберіть мене з обложки!
Майте сорому хоч тхрошки(і).
Галина Яхневич.
Голі баби - ото музи,
на кшталт козирного туза:
вліпив в книгу -
топлять кригу
серця горе-читача...
Поетеси, любі пані,
презентовувайтесь... в бані,
там пограєм ... у квача...
Музы ( др.-греч. μοῦσαι — «мыслящие») — в древнегреческой мифологии дочери бога Зевса и титаниды Мнемосины, либо дочери Гармонии, живущие на Парнасе богини — покровительницы искусств и наук.
А попросту - біси
Тріумф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар. Метою твору не являється те, щоб пояснити походження терміну і сперечатись про нього. Це байка. Якщо би заглибитись в людські звичаї, то стільки бісівщини знайдете, що страх збирає. Тверезо мислячій людині ясно, що всі таланти і мудрість лише Господь Бог дає і більше ніхто. Цю байку я написала, коли побачила проект обкладинки Антології, де пропонували публікувати свої твори.
Музы ( др.-греч. μοῦσαι — «мыслящие») — в древнегреческой мифологии дочери бога Зевса и титаниды Мнемосины, либо дочери Гармонии, живущие на Парнасе богини — покровительницы искусств и наук.
