Я спитала у темного неба -
з нього видно усе на землі -
чи було це коханням для тебе,
чи це тільки є мрії мої?
Крізь безглузду розмову двох стрілок
і напружену тишу живу
я хоч іскру почути хотіла
чи побачити сон наяву.
Та в ранкову буденну хвилину
сон здійснився на відстані рук.
Божевільна... Дивилась у спину
і тремтіла від щастя і мук.
І блукаючи днем непритомно,
я шукала замок до ключа.
Та насправді всі двері бетонні
незакриті. А просто мовчать.
