Пані Любов, у Вас свято сьогодні, неначе...
Ви в пурпуровому платті, з букетом в руці.
Голос дзвінкий і веселий, аж ллється... одначе
Бачу, з під маски, сльозинка тече по щоці.
Скиньте ж її, щоб ми бачили Вашу подобу!
Справжнє обличчя, не те, що малюють в книжках.
Всі діаманти відкиньте, туманну оздобу,
Що в Вашім погляді? Радість, і смуток, і страх.
Ви ж бо з'являєтесь в сяйві, мов янгол із неба.
Крила то білі, то чорні - у Вас на спині.
В людях до пристрасті вічна життєва потреба.
Пристрасть гартується, знаєм, лишень на війні.
Протистояння двох статей... і магія миті.
Сльози й веселість, прощання й прощення - ЛЮБОВ.
Чаші з коханням... як прикро... та нами ж надбиті:
Ми, як вампіри, з коханих висмоктуєм кров.
Просим пробачення, потім - в ту ж воду пірнаєм.
Скільки столітть не минає, а все, як було:
В темряві ночі цілунків гарячих жадаєм;
В холоді світу вишукуєм вперто тепло.
Пані Любов, я вклонюся Вам. Ви - це відрада.
Наше спасіння, хоч часом здається й не так.
Сяйте для нас, як одвічна прекрасна лампада.
На океанах життя - мов спасенний маяк.
14.02.16.
... чи то справді з Неї маски знімалися, чи то душа Іншої під ними ховалася... та не змогла...
яке ж у вас, Богдано, відчуття краси і любові, життя і надій жіночих! і - щирості до світу. і віри в нього. бо певно, що без неї, без віри не народила б душа ваша цих слів...
закохали у них...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам, Касьяне! Рада знову бачити Вас на сайті!!!
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що Вам сподобалось! А то вже сумніви мене почали долати: чи не надто песимістичною вийшла моя пані Любов?
Але... що маємо, те маємо
Дякую Вам щиро!!!