Це ім’я співвідноситься із богословських чеснот серед яких і є Віра, Надія, Любов. Хто знав,світлої пам’яті, Віру Іванівну Дяченко може з впевненістю сказати, що це жінка за своєю сутністю випромінювала у соціум всі три вище згадані чесноти.
Працюючи вчителем фізичної культури завжди зі впевненістю йшла земними дорогами долі, щиро вірячи в святу місію своєї професійної діяльності спрямованої на збереження й зміцнення здоров’я дітей та шкільної юні. Вона жила з надією та глибоким переконанням, що її праця яка несе в собі спортивно-оздоровчий заряд проросте в душах її учнів бережливим ставленням, як до власного здоров’я так і здоров’я інших людей, які їх оточують.
Досвід професійної праці Віри Іванівни широко пропагувався серед учителів фізичної культури , як Івано-Франківщини так і України через проведення різних форм методичної роботи; семінарів, засідань методичних об’єднань фахівців, виступів на практичних конференціях, участь у конкурсі “Учитель року.” На базі досвіду Віри Іванівни проходили стажування майбутніх фахівців Івано-Франківського коледжу, Прикарпатського Національного університету імені Василя Стефаника за напрямом підготовки “Фізичне виховання” та слухачів курсів підвищення кваліфікації при Івано-Франківському обласному інституті післядипломної освіти.
Особливої уваги заслуговували уроки Віри Іванівни, де у діалектичному взаємозв’язку , виховувалися у дітей та-учнівської молоді, як морально вольові, так і фізичні якості. При цьому широко використовувались міжпредметні зв’язки, музичний супровід , вдало підібрані комплекси загально розвиваючих вправ , спеціальних вправ та цікавий для уроків саморобний дрібний інвентар.
Вона дуже любила свою професію вміла шанувати та возвеличувати в собі фахівця фізичної культури та спорту. Я впевнена, що пам'ять про Віру Іванівну Дяченко житиме в серцях її учнів, колег-педагогів та всіх тих, які її знали.
Ганна Презлята (Воробей) кандидат педагогічних наук,доцент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.