Чи важко у житті,коли лиш продають?
Це боляче,скажу,але терпіти можна.
Чи важко у житті,коли у спину б'ють?
Нудота стоїть,біль пекельна і безбожна.
Чи важко буть самій,не знати майбуття?
Чи важко у житті мріями лиш жити?
Не відати розради,людського співчуття,
Ниючу болючку всю в собі душити?
Важко,я скажу,жити без розради.
Без людського слова у важкий момент.
І самій терпіти,всі прощати зради.
І бачити життя-як пустки лиш фрагмент.
Чи важко у житті самій так,без нікого?
Коли така біда,але не йде ніхто.
Важко,я скажу,до болю аж гіркого.
Молиш вже:прийдіть,прийдіть уже будь-хто.
Але ніхто не йде. І є лиш тільки місяць.
Є лиш тільки я,і є лише думки.
Нудота й біль муку́ в мені так місять,
Все то́вчуть,то́вчуть,то́вчуть залюбки.
Чи важко? Важко. Немає що тут крити.
Коли пекучий біль печі́нки виїдає.
Та це усе,скажу я,можна ще терпіти.
Терпіти усе можна,хоч біль і заїдає.
Усе це тільки важко. Це іще не муки.
А знаєте коли справжні вже ножі?
Коли клюють дзьобами серце дикі круки?
А тоді,коли життя іде на дві душі.
