я залишу свій подих на згадку, поринаючи в простір пітьми а на серці тонесенькі латки люди - диво... та тільки не ми
ID: 648492 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 02.03.2016 21:51:36 © дата внесення змiн: 02.03.2016 21:58:21 автор: melamori
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie