А, можливо, серед зимової тиші я розбуджу твій спокій.Я ввірвуся пташкою у твій сон. Постелюся там на декілька годин і знову зникну. Назавжди. Ти шукатимеш мене довго. Кожного разу заглядатимеш в той кінець вагону, а мене не буде. Я не встигла на потяг. Він пішов, а я загралася в свою гру. Не сумуй, моє небо, не сумуй! Якщо нам доля дасть ще один шанс зустрітись, то я обов*язково злечу птахою у твоє безкрає небо. Я потону у твоїх очах і навіки поселюся у куточку твоєї кишені. І буду завжди поруч.
