- В мене теща, просто казка, - каже кум завзято,
В неї очі як перлини, а душа – як свято.
Руки ніби діаманти, їм ціни немає.
Ні про що просить не треба – сама помагає.
Голос чистий наче срібло, ну не переслухать
Дві години пощебече – аж приємно в вухах.
Щогодини мені дзвонить, все переживає
Чи я вчасно буду дома, бо борщ застигає.
Мене кожен день повчає, як власного сина,
Щоб всебічно розвивався в справжнього мужчину!
І дружині підказує, щоб стимулювала,
Мене до дурних компаній щоб не допускала.
Кум це слухав, дивувався, витріщивши очі,
Зрозумів, що таку тещу собі також хоче:
- Звідки викопав ти скарб цей, може й мені вдасться?
- Навпаки, цей скарб я, куме, закопав, на щастя!
